Юлії Б. присвячується…
Минули дні, минули ночі —
Не заспокоїлась душа.
Я бачу знов прекрасні очі,
Аж серце тіло залиша.
І знову я тобі потрібен,
Та, як завжди, — у ролі друга.
Душі моїй діватись ніде —
Лише терпіть, моя подруга.
Обнять… “Ні-ні — рука тяжка!”
І пригорнуть не дозволяє.
А цілунок — знов її щока.
“Кохаю” також не сприймає.
Якщо зробить щось — “обажає”.
Та “Як мужчину — не кохаю”.
Чому ж взаємності немає?
Лиш біль і розпач відчуваю!
18.10.09
© Тарасенко Віктор