Вересневий вальс

Усупереч усьому був вересень тривалим:куницями снував і яблука

Хоч на кілку кашкет вже теліпавсь зів’ялоі, репнувши, кавун сміявся золотим.

Мене ти вже не ждеш… Я й сам не жду

То промайнеш в юрмі, то виринеш зі сну,на обрії зійшлись в одну — прямі дороги,а я собі обрав криву і

Торкаюся тебе то поглядом, то слухом,та куряви крило сухі стручки

І жовтий вихор мчить мені навстіч щодуху,лиш порох осіда на листя

Кого він доганя?

Із-під коліс яких він?

І піднятий він ким, розтертий був коли?

Я руки розгорнув — спіймав в обійми вихор:у вальсі закружляв, що голову

Тра-рай-ра-ра, — мій вересню святковий!

Танцюю — на зубах пісок скрипить,

Кружля мене, ще й як! — цей вихор безголовий,у поли загорнув — не хоче відпустить,кашкет мій на кілку, сорочка повна вітру,куниці витікають струмками з

Розпорошилась ти.

Лиш спогад цьоголітнійуяву кружеляв і в танець вихор вів.

Давно її нема, але ж і ти

Сорочка кружеля, хитається

Далеко торохтить порожній віз базарний,він котиться назад, а вихор мчить вперед.***