1 min read
Слушать

Заглиблення

Чи від води, а чи від небатак тягне холодом хмарин,що глибше входить сам у себе,аж чути скрип тугих пружин.

І риби скид розводить кола,аж шкіру брижать дрижаки,і мов клеймом довічним холодлистками випіка дірки.

І чути, як ятряться ранивже на щоках і на чолі,і тліє тіло дерев’яне,димлять прогалини в

Мов решето — на дірці дірка —крізь пори дивишся на світі чуєш, як повітря гіркнеі шерхне озеро на

Незатишно, але видющо,тихенно, але чуєш ти,як довкіл серця шкаралущаопуко почала рости.

Дощ стріли мече, та до літати запечатав, мов стільник,ущертну пам’ять… Стріли мітять.

І ти наїживсь, як гольник.***

0
0
171
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Телефонная будка
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+