1 min read
Слушать(AI)Заглиблення
Чи від води, а чи від небатак тягне холодом хмарин,що глибше входить сам у себе,аж чути скрип тугих пружин.
І риби скид розводить кола,аж шкіру брижать дрижаки,і мов клеймом довічним холодлистками випіка дірки.
І чути, як ятряться ранивже на щоках і на чолі,і тліє тіло дерев’яне,димлять прогалини в
Мов решето — на дірці дірка —крізь пори дивишся на світі чуєш, як повітря гіркнеі шерхне озеро на
Незатишно, але видющо,тихенно, але чуєш ти,як довкіл серця шкаралущаопуко почала рости.
Дощ стріли мече, та до літати запечатав, мов стільник,ущертну пам’ять… Стріли мітять.
І ти наїживсь, як гольник.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Плин
Не чую часу течію,не помічаю, бо не хочу,хоч розторочують моюплоть нитяну щодня, Та нитка рветься — на краюзатягся вузол заполочний І зауваживши рубець,а чи морщину, посміхаюсь;та, губ торкнувшись, морозецьтой сміх на ойкіт обертає ...
Вічна основа
З циклу Ти вишита була на Коли ж угору руки підіймала,тріщала заполоч — махала ти мені,а я був тінню — рухавсь по стіні,поволі наближався до Та застережливий, розпачливий твій рухрвав полотно — утворювалась дірка,тріщав і зір, і роз...
Кільця
О здичавілий дзвін серед зів’ялих дзвонів У скроні кров’ю б’єш, як серце на бігу Чи вигук з губ зірвавсь, чи, може, так холонемальована луна кілечком на снігу Я біг, та не застав… І, біжучи, спізнився:минуле відійшло… і чути стук коліс
Подвійна експозиція
Бентежачи тремтитьз-поза повітря все снуєтьсяі випинає слух дугоюнемов стосується це ще к о г о с ь в менібезособовогоале ні зойко-стогонівлиш струмування тишів якій то згусне сніг до маски пожиттєвоїто розповзеться марлеюі губи вгадуєш по віддиху...