Скляні очі кам’яниць,над ними чола балконів,рійний, стрійний танецьсвітла красок, тонів.
О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто –задимлене в неба блакить алмазними зіницями вітрин.
Очі скляні кам’яниць,над ними шильди, фасади,мінливий реклам танецьпестить трійлом принади.
О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,розбавлене рельєфами вітрин.
Отак глядіти в ваші прозорі шиби.
О прямовисні озера закляті:чи се плюскотять срібні риби,з місячного сяйва натяті?... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Так добре глядіти в ваші безплямні шиби.
О скорбе, перерізана площиною вітрини,в дощі рефлексів розцвіли казок гриби,шоколадові дрібні мелюзини…. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
По тисячкрать пристрасні очіводять по вас трус,та ви хіхочетесь рожевимилампами.
По тисячкрать вдаряєте цілункамиспокусмерехтливі, в блиску зливспокусливі плями.
В жоржети, шовки, брокати,крепдешиниубрані цвітів кльомби,вічно всміхнені дерев’яніманекени,квадрати, прямокути, ромбоїди,ромби.
Очі скляні кам’яниць,рельєфи, шильди, фасади,блідий місяць-каганець,ярких ліхтарів громади.
О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.
О місто, місто, місто,
Кричи квадратами вітрин.
Кам’яниць скляні очі,сном зашуміли будуари,виллялись темні тіні ночіна сквери, парки, тротуари.
О місто, не треба лякатисьїї конклюзій.
О місто, тебе прощають на добранічвітрини брязком жалюзій
