Поема про вітрини

Скляні очі кам’яниць,над ними чола балконів,рійний, стрійний танецьсвітла красок, тонів.

О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.

О місто, місто, місто –задимлене в неба блакить алмазними зіницями вітрин.

Очі скляні кам’яниць,над ними шильди, фасади,мінливий реклам танецьпестить трійлом принади.

О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.

О місто, місто, місто,розбавлене рельєфами вітрин.

Отак глядіти в ваші прозорі шиби.

О прямовисні озера закляті:чи се плюскотять срібні риби,з місячного сяйва натяті?... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Так добре глядіти в ваші безплямні       шиби.

О скорбе, перерізана площиною       вітрини,в дощі рефлексів розцвіли казок       гриби,шоколадові дрібні мелюзини…. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

По тисячкрать пристрасні очіводять по вас трус,та ви хіхочетесь рожевимилампами.

По тисячкрать вдаряєте цілункамиспокусмерехтливі, в блиску зливспокусливі плями.

В жоржети, шовки, брокати,крепдешиниубрані цвітів кльомби,вічно всміхнені дерев’яніманекени,квадрати, прямокути, ромбоїди,ромби.

Очі скляні кам’яниць,рельєфи, шильди, фасади,блідий місяць-каганець,ярких ліхтарів громади.

О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин.

О місто, місто, місто,

Кричи квадратами вітрин.

Кам’яниць скляні очі,сном зашуміли будуари,виллялись темні тіні ночіна сквери, парки, тротуари.

О місто, не треба лякатисьїї конклюзій.

О місто, тебе прощають на добранічвітрини брязком жалюзій