Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:— Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця:— Что?
Чево?
Я нє понімаю.— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
