Я знову лежу на даху

Я знову лежу на даху,

Я знову живий відсьогодні,

І бачу повз мару крихку 

Вогні, що в небесній безодні – 

Неначе юрба світляків,

Навіки зупинених в часі,

Їх надконцентрований спів

Нечутний людській біомасі.

Аж раптом, як той талісман

Пливе серед зір опівночі –

То Місяць нав'язує нам

Припливи й затемнення творчі.

А десь через весь Мілкіуей

Несеться прудкий астероїд.

Він схожий на всіх тих людей,

Що геть непомічені ходять

Крізь безліч минулих віків,

Крізь час і скуйовджений простір,

Крізь надконцентрований спів

Отих світляків перерослих.

А я все лежу на даху,

Я знов ледь живий до світання.

Пробач мені вдачу лиху 

Хорошая девочка Аня...

2008