Я сумую за тобою уночi...

Я сумую за тобою уночi...

Вдень - не легше, спогад - наче океан.

I тебе благаю, мила, не мовчи,

є майбутнє, люба, вiрю без оман,

безпiдставної i хтивої брехнi,

марних викликiв i зайвих вподобань.

Ми згораємо в шаленому вогнi

i не в змозi оцiнити всiх надбань.

Плач, iстерика, апатiя i гнiв,

наодинцi - хвилi марень через край.

Я сумую у колисцi дивних снiв

i чекаю на натхнення водограй!