Семен Палій
Пише, пише та гетьман Мазепа Та й до Палія листи… Народна
Здоров, здоров,
Палію Семене,
Прибувай до мене,
А я тебе буду зустрічати,
Військо шикувати,
А як, сівши зі мною на лаву,
Поєднаєш славу
Україна й компанійське
Поклоняться
Їде, їде фастівський полковник,
Сонце рвуть підкови;
Мають, мають шлики, як
На вороних гривах;
Іржать коні й простягають
У Сеймові води;
А Батурин теє зачуває,
Брами відчиняє;
І Мазепа булаву з
Підносить над
Ушанував ти мою столицю,
Заходь у світлицю:
І килими тобі простелились,
Столи
Ой сів Палій з Мазепою
У недобру пору;
Гей, ще й келих з
Не торкнув губами,
Як Мазепа вже почав
Бийте із
Ой випив же Палій аж до
Од щирого серця;
А Мазепа в долоні лунає,
Гайдукам
Шиком хлопці!” І в чорнії
Козаки
Тоді ж тобі, преславний Семене,
В столиці у
Україна й компанійське
Поклоняться низько,
Як у Сеймик Батуринські
Вмочаться верхами;
А тепер же тобі тільки й шани
Жити з
Гей,
Мазепо, славний наш гетьмане,
Не зверну я гору;
Як у тебе ще совісті стане,
Вволи мою волю:
Нехай кінь підо мною
Тоді буде грати,
Як-но стане з кордону
На шляхи прокляті”.
І Мазепа махнув
На вікно зелене:
Компанійці грізною
Вивели
Вези, коню, мене, нещасливий,
На шляхи запалі:
Не полину я у твоїй гриві,
Як сокіл у хмарі;
Не уловиш гостру
Копитом пекучим;
Не застогне степовая птиця,
Із гнізда летючи;
Не викличеш мені до
Лицарів поляків;
Не потопчеш у крові їм, коню,
Золоті
І кінь ніби зрозумів цю
Та й почав іржати:
Бахнули всі попруги
На сідлі багатім;
Упав румак, упав на коліна,
Озвались
Дарма в крові закипіли в
Лицарські
І ти зрадив, коню мій могутній,
Палія Семена!..
Прийми ж,
Сейме,
Сейме каламутний,
Бо це кров
І шаблею перерізав
Коневі в дорозі,
А сам крикнув до сердюків
Поїду й на возі!”
Осьмачка Тодось
Other author posts
Кон’юнктивіт
Я дівчину любив, люблю і нині,й вона мені сказала в пізній І сонце й місяць розійшлись в долині…шліть старостів, і я піду за І зникла в яр… Я ж вибіг на висотидивитися на стежку на снігу,з якої сонце сяло, повне цноти,як на стеблі лілея ...
Утома
Глибока осінь На берег тягне з-під млина, Де перестояну Ламає дівчина мала;
Незмінність
Прозорого серця висока погодасьогодні пустила над світом плиститонесенькі хмари, відбивши їх в водахбаварських озер, мов з латаття листи Налиті живицею сосни рожевімалої гіллячки не рушать ніде,бо тиша у лоно щасливому дневівід Альпів далеких...
Цить моє серце!
Десь гори зеленіта море патлате Там жінка вродливасина вродила Соками повний із хмелю землі,він виріс на горах високих,мов дуб,що Дунай заховав між гілля Бурі із моря над сином літали,наче у вирій важкі журавлі;із крил своїх пера гу...