Нас, чорними зірками обпалениху кострубатих нутрощах всесвіту,несе гора, що улетілаз недобудованої планети.
Несе гора, літаюча в просторі,наш корабель зі згаслими дюзамиі в мікрофонах виє тиша,стиснувши мозок до скам’яніння.
Летить гора, що так і не згодиласьпровалля вкрити білими шатамичи заховати їх у згорткахсяючого крижаного світла.
І ось вона, потворно оголена,затятістю знівечена своєю,блукає поміж куль небесних,всесвіти дряпаючи собою.
Але її поети побачили,стереометрію волі вивчивши,і астероїдом назвали,що означає — “зіркоподібна”.
