1 мин
Слушать(AI)Взаємозв’язок
Твердішають в пальцях суглоби повільно,хоч тоншають жили в зап’ясті щодня,та я відчуваю: у нас є щось спільнез вербою, що зростом усіх обганя.
І слів не знаходжу, щоб шлях привітати,щоб пороху все розповісти про час,щоб лезом долоні граніт розпечататьі виявить спільність, що зріднює нас.
Аякже.
Усе пересноване часом.
Єднальні волокна все в’яжуть в одне,щоб кров у тобі на смолу запеклася,коли хтось зап’ястя вербі розітне.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Марія
Ти — доле моя у країні живих І пристання Знемігся язик мій щомиті тебе покликать:для ймення твойого я випив повітря останнє,для з’яви тебе в уяві моїй — вже повіки Мов лопнула куля — світ збігся і стиснув
“Над кругом світовим”
Над кругом світовим,над степом самосійним —летить пилок, летить,запліднюючи час,щоб ми жили життям рослинним та подвійним,щоб до землі коріння прикоренило нас Розлогий пройде шум, і голови схитнуться,лиш літоросль повзуча не ляже на вітрах;ко...
Колискова
Озираюся: день стертий з пам’яті… І стискається тіло, і нуриться в ніч Страх мов шашіль в тобі Голос стиснувсь
Звертання до снігу
Ой, чистоти не вберегти,що мені очі Крізь подих снуйся і лети,крізь вушко голки, І білизна твоя яснавідтінює скорботу;бринить, бринить суха струна —чорнобиль чорноротий Віджив, засох і тільки звуккружляє, мов насіння,і проситься сте...