Тут я запишу письмо своє
Му на проголодь часу.
Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте.
Чоботи й мар, комарі реактивні і світло велике.— Не обійду вас усіх, — каже Земля ще не менша.
Знизу оббиті озера хмарами білими — літо-зимота.
Трудно на ногу стає наш сталевий оцей міліметр,
І важко вітрам — на губах вічнотундри
К-40 свискоче,
Братська червона земля, а за нею ще Зея з Читою.
Ріки запишу:
Чукша,
Окунайка,
Турука,
Кичера.
Знову запишу:
Зима,
Окукикта,
Бальма,
Кимильтея.
Бадю і Уб,
Юрях,
Ліву Маму і Праву,
Нію і Мокву,
Киренгу з Уркою,
Каду і Кунерму,
А, на придачу, запишу Кунарпу та Їю з
Ні.
Не запишу.
Запишу одні лише очі народу.
Волгу запишу в очах сорок п’ятого — далі-далеко.1977
