Бронзовий вершникй досі на
Конає з розірваними грудьми.
Я знову у Буді.
Я знов у палаці,
Як давні знайомі, зустрілися ми.
Лишилася фреска тут
На закуреній димом стіні.
Чого ти всміхнулась,чужа королево,
Що хочеш сказати мені?
Чи, може, і справдівпізнала мене ти,
Згадавши, як в зали
Влетів я, людина з другої планети,
З гранатою у руці!
Коли ми явились,нові й незборні,
В розбомблене пекло твоїх палат.
І хлопець в куфайці,вмостившись на троні,
Чистив свій теплий іще автомат.1945,
Будапешт
