1 мин
Слушать(AI)Я умру
Я умру.
Але вмерти не
Мої мрії-думки.
В них минуле
Білосніжні замки.
Не жалій.
Не сумуй… Літнім
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим
І забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя —
Не жалій.
Не сумуй… Моє тіло зникне,
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне.12.
VI. 1917.
Владивосток
Семенко Михайль
Стихи Семенко Михайля. (31 декабря 1892 — 23 октября 1937) — украинский советский поэт, основоположник и теоретик украинского футуризма. Автор с
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
П’єро кохає
Я До тихих затонів своєї душі Про те що мовчу не признаюсь не Я
Обожеволені коси
Вона зворушена, осинєплямлена Зі схвильованим носом Скільки тонів і рисок, як душа І обожеволені коси
Умирає хлопчик
Я здоровий і обідаю двічі на день Сонця в мені великі куби Біль мій ніким не розгаданий, Але я до болю звик
Тайфун
Повіяло зашуміло з На Брата і Понесло на долину Примари без рук