Я умру.
Але вмерти не
Мої мрії-думки.
В них минуле
Білосніжні замки.
Не жалій.
Не сумуй… Літнім
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим
І забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя —
Не жалій.
Не сумуй… Моє тіло зникне,
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне.12.
VI. 1917.
Владивосток
