1 мин
Слушать(AI)До нас!
Каштани в ранок сивий, попелястийшуміли над твоїм вікном.
Ти встав, щоб далі ткати, далі пряститурбот, пісень та мрій
Каштани наче прапори хвилясті).
Хай час від цвілі бережешляхетне срібло весняного співу.
Та лиш послухай: тут уженова лунає пісня — рожа гніву.
Ось краще ти до нас ходи,де, наче сосни рівні та високі,юнацтва смілого рядивідмірюють дзвінкі, пруживі кроки.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Міста й музи
Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі Життя, що найтрудніше із мистецтв Доганаза кожний зайвий день Жде ніч — суддя суворий
Два серця
У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть
Елегія про перстень ночі
П’яніючи отруйним чадомночей сріблистих та гірких,дивлюся в місяця свічадокрізь шибу, повну світляних,холодних, синіх і тремкихдалеких відблисків світів,що, кинуті у тьму, горятьсамітні, горді, золоті,немов знаків санскритських ряд,які прадавнім с...
Дороги
Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги) Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги Тільки небо і тільки пшениця(над нами, за нами, під нами) Тільки безкрай і далеч іскриться,тільки безвість вітає вітрами
