У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть.3 квітня 1935
У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе.
Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба.
І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть.3 квітня 1935