1 min read
Слушать(AI)Дезертир
Ой сів же він при столику,
При світлі думав,
Писаннячко дрібнесеньке,
А він го читав.
Писаннячко дрібнесеньке,
Листочок — як сніг;
Склонив же він
К столові на
Ой ненечка
Ми пише в одно,
Що там зима тяженькая,
А їй студено;
Нема, нема єї
Врубати дрівець,
Бо їй синок один в
Цісарський
І схопився, як поломінь,
Полетів, як птах,
А вітер з ним не йде вдогінь,
Бо годі му так;
Бо він летить до
Старої домів,
Дрівець єї врубатоньки,
Би хатку нагрів.1861
Юрій Федькович
Стихи Юрія Федьковича. 8 августа 1834 — 11 января 1888. Украинский писатель романтического направления, предвестник украинского национального во
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Нива
Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати
Україна
Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють,
Лук’ян Кобилиця
Було колись в Буковині Добре було жити Не знали ми, що то Та що то тужити
Русь
По “Mignon” Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє,