1 мин
Слушать(AI)Спорідненість
Небес високе будуванняна вінці обрію оперте —висока кришталева банялункою тишею всещертна.
У безголосому світанніспливало сонце так повільно,ніби зіходило востаннєнад сонним світом чорно-білим.
Востаннє цвів метелик білона бадилинці кропиви,волосся сонячно горіло,як німб, довкола голови.
Усе опуклювалось.
Зріло,проймалось світлом золотим,все більш споріднювались з тіломза ніч відчужені світи.
І ти, позбувшись незалежжя,звільнившись тишею від слів,мов бадилина, — тихо стежив,як угорі метелик цвів.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Лад
Недослідимий, незбагненнийтравневий світ густо-зелений Співа весь день дрібний пташок,немов заучує урок,луна весь час один рядок:— Тьох-тьох… Віть-віть… — Тьох-тьох Віть-віть… —звучить у відповідь рефреном А ми з тобою оцих дварядки...
Гуцульський малюнок
День наваливсь:під тиском світлаповигинались вікна День пхавсьу колибу, День натискав з усіх боків І вже на сонячних
По льоду за мотивами народної пісні
По льоду, по льодусвою долю поведу Доле моя швидкоткана,під тобою крига Жовта тріщина біжить,щоб заткати білу нить Луб’янії личакиковзають уздовж ріки
Спростування
Немов відкривсь очам назустріч лет метеликапротяжна радість затяглась рубцемплівка повітряна відшарувалась гетьі засвербіла роговиця: летючий хрестзір розпанахуєта болем вже не відлунює душаа запах крові серця не ятритьнамотується тіло не твоє на ...
