Відстань
Сотворителю повітря,розокремлено весь
Кличу голосом сирітнимтужно свій далекий рід.
Кличу матір, кличу матір:голос сіється пилком.
Сотворителю крилатий,я відірваним листкомкружеляю над травою,клаптик тіні волочу;мов бджола, женусь за роєм,
Та, либонь, не долечу.
І не зменшується відстаньпоміж сущуми в
Та й не затишно у містітак мені, як сироті.
Тут і там — високі стіни,дах при дахові, мов склеп,чорна хмара пахне сіном,з неї виткнувсь гострий
Сотворителю безодні,мені погляд вкороти,щоб не бачив ям холоднихі не прагнув
Важче — що не день — ступати,швидше проминає
Що не день, я, тату, брате,наближаюся до вас.
Та, наблизившись до мертвих,кличу я живих, живих,а повітря — мов роздерте,бо не чуть ні цих, ні тих…***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Вступ
Чому два словники — небесний і земний — пронизують мене, як дві тугі струни, в мені бринять напружено й безладно? Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним.
2 Несподіваний сніг
1 Перший Утративши непевну вись,принижений вітрами,погаслий жайвір падав вниз,провалювавсь над нами Зіщулившись, вода німайого не відбивала,бо слухала, як йде зимаі брязкає металом
В оці роси
Благословен будь, день сльотавий та холодний,коли в шибки так дме, що навіть чути свист;і ти немов завис над хланями безодні,намоклий і важкий, як той дубовий лист Та чути глибину майбутньо-неземного,що аж холоне кров, і музика луна —і не сту...
7 “Ой як повільно осідає сажа”
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе