Вступ
Чому два словники — небесний і земний —
пронизують мене, як дві тугі струни,
в мені бринять напружено й безладно?
Але земний словник потовщується владно
і голосом лунає називним.
Вкраїно рідна!
Руське слово бідне!
Літаєш над папером ти безслідно,
що й не спіймати кінчиком пера…
Але ж тобі давно уже пора
стать не відбитком звуку — ярим змістом!
Хоч ти й нетлінне, та життя ж згора,
і кожна річ таїть у собі іскру.
Іменники мої! І власні, і загальні!
Привласнив вас на мить, щоб вічно називати,
лунаєте з небес, та літери астральні
замкнули плинний час у вас, як у загати…
…І сповнилась його любов висока.
Вона стояла на вітрах як докір
людській зневірі, віщій глухоті,
і вище днів піднявсь його неспокій,
щоб словом змірять радість у житті.
На будування духу — самовладне
поклав терпляче слово і нещадно
відкинув все непевне, нетривке
та й зводив самотою дух надсадно
на рівень серця, вище… вище скель.
Один над усіма, через усіх, в усьому,
слідком ішла зима, а він один — в огромі
на слово слово клав, вершив свою будову,
щоб було світло всім і затишно, як в домі.
Та й спорудив.
Не впав, знемігшись від утоми,
і перелітний птах заглянув у хороми:
блакить, блакить, блакить.
Блакитна стеля й стіни.
Прозоре, світле все, як небо. Без відміни.
Павло Мовчан
Other author posts
Райдужна брама
Хтось в райдугу ввійшов ген там на косогорі,і одяг спалахнув на плечах, і І стала, наче дух, та постать геть прозора,спинилася на мить, щоб спалахнуть ще І відблиск залишивсь яскравий у повітрі,та ти його втягнув очима в свою кров,зостал...
“Світліє корою прожилля беріз”
Світліє корою прожилля беріз,їм сила незрима напружує віття:цей смуток звідкіль, що до кістя приріс Невже починаю старіти Скупішають рухи, і важчає крок,і світло вбираю обличчям всезрячим Як ніздрі лоскоче квітневий димок
4 “Губами втану пучками впечуся”
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
Звертання до снігу
Ой, чистоти не вберегти,що мені очі Крізь подих снуйся і лети,крізь вушко голки, І білизна твоя яснавідтінює скорботу;бринить, бринить суха струна —чорнобиль чорноротий Віджив, засох і тільки звуккружляє, мов насіння,і проситься сте...