Ямб

Данину юності

І більш писать не буду.

Тебе, розхристаний мій ямб,

Як дівчину, забуду.

У тих полях, де я співав,

Женці хліба посіють.

Дівчата ті, яких кохав,

Дітьми розбагатіють.

Гріхи, замолені давно,

Під старість не згадають.

Як біле молоде вино,

Я також переграю.

Лише сновиддя

Іноді

Про давнє і дзвінке!

Про те,

Що плаче і сміється

Коли у відблисках вночі,

Крізь сполохи, крізь громи,

З трофейним ямбом на

Ішов я в невідоме.1945,

Мор