Довженко

IБлагословенні води літ,

Літа Десни

І часу вічного

В однім осяянім іменні.

Благословенна срібна

Землі і неба, дня і ночі,

І золоті вогневі очі,

Де обнялись життя і смерть.

Священна чаша

В руках всеспільності й

І світ, об’єднаний у

Краси, і правди, і мети.

Благословенна

Судьби в щасливім одкровенні.

І многокрилля

В однім озоренім іменні.

II— Гей, ви, мої воли, та по степу,

А моря не

Ходить море під собою

Не

Виглядає зоря з-за гори

Не надивиться.

З гори та під гору від щастя до горя

Гей, далеко степу по стеблині

Не

Буде чи не. буде хто-небудь в долині

Там

Має себе море в одній воді

Сині

Гей, ви, мої воли, воленько на волі,

Вже й

IIЦвіркун сокиркою

Весло з водою, зими й весни.

Дрімає небо, і

Дорога зір на давню Десну.

По тій дорозі хто пройшов,

Той знає, що ті версти

Але — там першою

На грізній на своїй на варті.

Вона в душі його стояла,

Коли кривавивсь світ при нім,

І, як могла,

Його в стражданні

Вій був щасливий.

В нім

Огромний подих не защез.

Вій мав за честь судьбу народу,

Мав Революцію за честь.

У бистролітті, де

В безсмертя паспортів і віз,

Його нам образ воскресає,

Його надія — Комунізм.1977