Єдина з твоїх фантазій
Єдина, з твоїх
Мені в пам’ятку
Мужчина з крилом
Схилився над юною жінкою.
Вуста її спрагло кличуть,
А руки горять з розпуки,
А перса пашать безсоромно,
А юні коліна тремтять.
Мужчині ж вона не до пари,
Бо крила, хоча б підбиті,
Йому пахнуть небом гордим.
Ні знятися він не годен,
Ні взяти її за дружину:
Він — небесен, вона ж земна.
А вона ж в очманінні юнім,
Вся онімблена мудрістю статі,
Так розкрилася чистим лоном,
Так заламує руки в млості,
Затуливши собою від
Своїх двійко незламаних
Жінка завжди лежить
На своїх нерозлітаних крилах,
Бо ж, поламана мудрістю матері,
Лиш крильцятами персів
До мужчини з крилом
Єдина, з твоїх
Мені в пам’ятку єдина.
Драч Іван
Другие работы автора
Імпровізація
Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна Лише сонця була варта
Мачинка
Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак
Калинова баляда
Я часто не знаю Не знаю, де Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована
Баляда про відро
Я — цинкова форма А зміст в мені — вишні, Терново-огненні запилені кулі, Що зорі багряні пили на