Вівці у мряці

в перекладі Марти ТарнавськоїSylvia

Sheep in fog (The hills step off into

Горби відступають у білість.

Люди чи

Дивляться сумно: вони невдоволені мною.

За поїздом віддиху смуга.

О

Коню іржавого кольору,

Підкови, тужливі дзвоники

Зранку чимраз то

Ранок чорнішає:

Квітка покинута.

В кістках моїх тиша.

Далекі поля серце мені розтоплюють.

Вони загрожують,

Що поведуть мене прямо в небо,

В небо без батька, без зір, у чорну воду.***