в перекладі Марти ТарнавськоїSylvia
Sheep in fog (The hills step off into
Горби відступають у білість.
Люди чи
Дивляться сумно: вони невдоволені мною.
За поїздом віддиху смуга.
О
Коню іржавого кольору,
Підкови, тужливі дзвоники
Зранку чимраз то
Ранок чорнішає:
Квітка покинута.
В кістках моїх тиша.
Далекі поля серце мені розтоплюють.
Вони загрожують,
Що поведуть мене прямо в небо,
В небо без батька, без зір, у чорну воду.***
