На гойдалці

Я ще в зимі, а ти вже в

Мов переважуєм на світіодне одного.

Чи то сніги, а чи суцвіттявкрили дорогу?

Вода наполовину з льодомвуста тобі до крику зводить,але ти

В моєму кухлику на сподікрижина

Дощі твої летять, як стріли,та моїх вишгородів білихїм не

А мої білі заметілів краї твої повзуть,

Життя цікаве і високе,мов головою вниз завис.

І нам на гойдалці допокизлітати в небо — падать вниз?

Кров то ударить, то відхлине,то в жар укине, то в мороз;життя — суцільна хитанина:хтось переважує

Літа ж свої не переважиш.

Вони потягнуть нас обохдонизу, люба… Що ти кажеш?— Що злетимо, як «ой», як «ох»…***