“Ой піду ж я в чисте поле”

Ой піду ж я в чисте поле,

Вкрите рожами надій.

Там розвіється на

Нерозлучний смуток мій.

Там розсію дрібні сльози,

Сльози-перли

І покошені

Слізоньками відживлю.

Оживуть шовкові трави,

Кожна квітка ожиє;

Щезне горенько лукаве,

Чорне горенько моє.

Ой піду ж я в чисте поле,

Вкрите рожами надій;

Там розвіється

Невимовний смуток

З

Х

Й,

З

У

В

І”