2 мин
Слушать(AI)Країна благовіщення
Завія
Елені, пожеже
Елені,і квіття курява, і солов’їні схлипи.
Столи весільні — ох — столи не встелені,і бджіл тьма-темрява, і молитовні липи.
В ромашок спів слимак дороги ввився круто,і ранку кіш, що в ньому птаха — сонця помах.
Задума — не задума, смуток і не смуток,це на країні цій трагічна папілома.
Мов два дракони, сонце й місяць, зорі-галич,і білі села, й білий жар, і білість куряв.
Шевченко йде — вогонь, людина, буря —і дивиться в столітню далеч:в вогні пробудженакнязівна.
Хай на очах землі печать — тьми чорна штольня!
І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.
О земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,моя країно благовіщення!10 березня 1936
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Людина
1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна,лиш вітер обертає хмар важенні жорна Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива,й кугикає кугач, лулукає сова Мов кінь, в розгоні вихор перед прямом брамистає, й скрегочуть ланцюги й дубові трами<br...
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...
Автобіоґрафія
В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені А як зійшов...
Князь
Ще гори куряться від снігу,сім стріл неначе сім пісень,і юнака вітає деньокриленим найменням: Ігор Горять скрипки в весільній брамі,на ній стобарвний прапор дня Іду в захопленні й нестямі,весни розспіваної князь