2 min read
Слушать(AI)Країна благовіщення
Завія
Елені, пожеже
Елені,і квіття курява, і солов’їні схлипи.
Столи весільні — ох — столи не встелені,і бджіл тьма-темрява, і молитовні липи.
В ромашок спів слимак дороги ввився круто,і ранку кіш, що в ньому птаха — сонця помах.
Задума — не задума, смуток і не смуток,це на країні цій трагічна папілома.
Мов два дракони, сонце й місяць, зорі-галич,і білі села, й білий жар, і білість куряв.
Шевченко йде — вогонь, людина, буря —і дивиться в столітню далеч:в вогні пробудженакнязівна.
Хай на очах землі печать — тьми чорна штольня!
І день не день, і ніч не ніч, і спів не віщий нам.
О земле, земле батьківська, клятьбо бездольна,моя країно благовіщення!10 березня 1936
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Подвійний концерт
Коробка радієва й квіття Крізь чорну скриньку йде музика і душі квітів світлом світять,що з нього ясність б’є велика Дрібненька флора звуків, човенмелодій на морях етеруі світла з квітів вечір повензмінив кімнату в чар – печеру
Півень
Зоря майнула, мов стріла,неначе іскра, пісня згасла,і тільки з мокрого зелароса краплинками сплила,мов слово, чиста й ясна Вже обріїв зігнувся рівеньу круглу смугу обруча,і ніч почала вже кінчатись,неначе ватра, догоряти Ось ранок синім ...
Вітер століть
І вітер віє від століть,крилатий, вільний і неспинний,і вчить свободи, туги вчитьза чимсь незнаним і нестримним І повторяє нам прибитиму зривах страчених намарне,що вже ніяк життя спинитиі що життя це не казарма 13 березня 1935
Дороги
Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги) Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги Тільки небо і тільки пшениця(над нами, за нами, під нами) Тільки безкрай і далеч іскриться,тільки безвість вітає вітрами