Доцільність
З доцільності світу, яку не збагнув подонині,вільшина порошить жовтавий пилок,доцільно біліє суха бадилина,а поряд пронозить шиласта зелиназнекровлений снігом трухлявий листок.
Димок свердлуватий буравить повітря,і запах сколихує приспану млость,бо ти відхилявсь від доцільності світу,і, час згайнувавши, змарноване літоторік літаком доганять
Старі евкаліпти зеленим дозвіллямвтішали; та й море, слухняне, як пес,то бігло слідком, то від люті
Та коло річне, що ввійшло в твоє тіло,не зможе ніхто розімкнути й поднесь.
Бо час не розщепиш, як дошку, на тріски,змоталось волосся й життя на клубок.
Цитриновий солод в краю надпонтійськімгірчив, як і рідний стебластий димок.
Та втечею долю хіба надолужиш?
Чи виправиш щось у чернетці життя?
Чи морю співмірна весняна калюжа?
І різні глибини, й не ті почуття!
Як дзеркало в хаті, вона соромливовідбила вільшини, пилок і
І стежку свою не згинаючи кривовбік іншого простору й долей щасливих —рішуче зроби непохитний свій крок!***
Павло Мовчан
Other author posts
Благодать
Світло на землю ллється без стриму, Божа поймає світ благодать Янгол сідає сонячно-зримий,коники ніжно в травах сюрчать Що нас окремить усіх, розлучає,хто нас за руку заводить сюдив зону лункої щемкої печалі,де самохіть зостаєшся один
Сніги
Ой, як пахнуть сніги Голова захмеліла,і, учадівши, всох серед снігу будяк Під ногами, поглянь, навіть тінь побілілаі біліє, біліє в очах Кім’ях снігу летить у безодню зіниціі, маліючи, тане в її глибині,і зникають у небі побілені пт...
Станси
1 Ще досить простору між сосон зсутенілихі тиші гострої, щоб зранить сонне тіло Ще неба досить, щоб його зчорнить,ще так далеко та осудна мить,що все тобі здається геть можливим:минеться сум, і будеш ти щасливим,запахне м’ята, чебрик зац...
1 “Не виріс я а переріс себе ж”
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями