Я не люблю села без місяця.
Зимою ночі пусті й страшні.
В кімнаті нудно.
Я не знаходжу собі місця.
Бачу якісь потвори уві сні.
Почуваю, що ця запльована річ
Місяць глупий і обезпоезений
Зосередковує всі благання в безтямну ніч.
І коли зрештою з’являється —видається такий заспокоюючий і помпезний.
Гарно — так приблизно годині о 9-й вечора
На долину вийти, пройтись по стежках саду.
Можеш уявить,що ходиш по схилах гренландського глетчера,
Коли сріблить і ілюзить предметинебесна лампада.***
