Ошукана могила

Отут, де сумно опустили

Стрункі тополі на твердий обліг,

В пропахле димом сорок третє

Він за неправду у бою поліг.

Його селянки в землю тут

Без почестей, без жалю, без

Шумлять тепер навкруг його

Розкішні придорожні бур’яни.

І лиш діди, як сонце похолоне,

Розказують повільно, ніби сон,

Що бивсь він до останнього

І не хотів здаватись у полон.

Та не вінча його героїв слава

Під небом неосяжно

Тополі українські

Докірливо гойдаються над ним.

Прислужнику лукавих і неситих,

За що поліг в неправому бою?

І сироти твої й тобою

Дурну відвагу прокляли твою.

Життя твій слід і пам’ять загубило:

Нема хреста, ні імені, ні дат

Стоїть німа, ошукана могила,

Де спить безславно фюрера солдат.