1 мин
Слушать(AI)Скарби
Збирачу просторів безглуздий,ти все, що бачив, те і брав:від ваготи аж ноги грузли,зір захлинавсь від різних барв.
Зібрав доволі — може, досить?
Пора оглянути скарби.
Дивись: там жар, де була просинь,де смоль — там паділ голубий.
Не зберегти тобі, збирачу,ні барв, ні обрисів, ні рис,бо світ існує без означень —всі простори в тобі злились.
І доки ти збирав на спогаддолини, пагорби, поля,розторочилася дорога,і круглим валуном на ногиосіння налягла земля.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Лебедине
Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі Хрипіння, як драглі, густе
Колискова
Озираюся: день стертий з пам’яті… І стискається тіло, і нуриться в ніч Страх мов шашіль в тобі Голос стиснувсь
Заглиблення
Чи від води, а чи від небатак тягне холодом хмарин,що глибше входить сам у себе,аж чути скрип тугих пружин І риби скид розводить кола,аж шкіру брижать дрижаки,і мов клеймом довічним холодлистками випіка дірки І чути, як ятряться ранивже ...
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...
