1 min read
Слушать(AI)Може й так
Може, й так.
Я не справдив
І малого
Але знаю:
В праці
Не скривила рука.
Може, й так.
Я одсталий для вас,
Віра моя
Але знаю:
Любов до пригноблених
В моїм серці росла і цвіла.
Може, й так.
Помилявся, схибив,
Згайнував, змарнував свій
Але руки
Потом солоним
Не раз і на раз.
Тільки брехня:
Я не кликав ніколи назад.
Не покличу й тепер!
До останнього
Свого поту з
Не обтер.
З
И
Ш
Ь”,
З
У
Ч”, 1923.
Дмитро Загул
Стихи Дмитро Загула. (укр. Дмитро Юрійович Загул; 1890—1944) — украинский поэт, переводчик. Автор стихов: Прийшов, як звір із нор пустелі, Очі з
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
На селі
Лежать покошені, Поля безлюдні вдалині, Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені
“Покотилися по заріночку”
Покотилися по Та бистресенькі хвилі, Зажурилися, мій легінчику, Твої сестроньки
Ранкове сонце
Ранкове сонце – серце моє, Дзеркальна глибінь тепла З прозорим ранком воно І гляньте
І “Порозпліталися гірлянди”
Порозпліталися Білих лілій і білих бігоній, Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний
