Читаю душі ваші наче книги я

Читаю душі ваші, наче книги,

І сам цвіту — ридаю, як

Ах, на землі одна, одна релігія

Страждань краса.

Ви ніжно-стомлені,— троянди зломлені:

Ой, не цвісти вам знову, не цвісти.

Кричать ножі, серцями в серце встромлені:

Зглянись хоч Ти!

Ріка біжить, хлюпоче, грається.

На ній линяють весни, мов

Ви плачете.

Вам серце розривається:

Людина — звір.

О, не тривожтесь так, мої улюблені:

Людина — звір, в вас чия ж любов?

Ви всі — до храмів храму стежки згублені(1915)