На вістрі голки,на вершку страждання —солодка болість: помиливсь!..
А ти за мене помолись, —розчарування!
Краплину музики — в журбу,ще не допиту з чари трунку,коли махнув на боротьбуі погасив огонь цілунків.
Один метеликтонкокрилийна товсті губи притуливсь:— Ой, помиливсь, — і зшерх униз,а підвестись тепер
Березно капле в чашу злість,вуста біжать — і мимо, мимо.
То свічка ронить аметист,а не — перлину.
Мечем малюєш мені райна білому стегні берези,аж закотилася корапід лезомреальності.***
