* *
Створив ти землю, оболокий людину дотиком і дихом,чинив добро і діяв лихо,ти повнив дні й вершив ти роки.
Являвся пращуру, вогненнозлітав до хатнього порога.
На землю ти зсилав Дажбогаі вергав їй сліпу Морену.
Владав ти всесвітом,
Свароже!
Впаду на твар свою: воскресни!
Твого народу жрець безчеснийвклонився Одіну.
Чи ж гоже?
Яви лице у блискавицях!
Удар, розжар, розсип, розверзни!
Нехай хула в устах замерзне,і хай ім’я твоє іскриться!* * *
