Умре муж велій в власяниці.
Не плачте, сироти, вдовиці,
А ти,
Аскоченський,
Воутріє на тяжкий глас.
І Хомяков,
Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
О юбкоборцеві восплач.
І вся о Р у с с к а я б е с е д а,
Бо глас єдиний
Свої гріхи.
І плач! і плач!17 іюня [1860
Петербург]
