Немов відкривсь очам назустріч лет метеликапротяжна радість затяглась рубцемплівка повітряна відшарувалась гетьі засвербіла роговиця: летючий хрестзір розпанахуєта болем вже не відлунює душаа запах крові серця не ятритьнамотується тіло не твоє на тракище не в твою груднину рушничне око зазираєо-литво-по-топ-танапечальна хмара оббілована до кровотечіна спадсонці свідчить про омегуі впилюється щелепастий дзвінна спростування смерті:безглузде все безглузде… де… де… де…***
1 мин
СлушатьСпростування
0
0
Подарок
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Скарби
Збирачу просторів безглуздий,ти все, що бачив, те і брав:від ваготи аж ноги грузли,зір захлинавсь від різних барв Зібрав доволі — може, досить Пора оглянути скарби Дивись: там жар, де була просинь,де смоль — там паділ голубий…
При світлі сумління Цикл
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями…
“Край тіні власної ти матінко сидиш”
Край тіні власної ти, матінко, сидиш,покрай життя, покрай своєї долі,і зеленіє в затінку спориш,і високо тобі, як на престолі І все ти бачиш, все до білоти,до мого смутку, до рубця на тілі —все бачиш ти, все чуєш серцем ти,проламуючи простір...…
По-ступ
Знов землю відчиняють грабарі —до глини прикрої вгрібаються лопати Ізнову розпинають на горінеоблітанну душечку Люд збайдужілий, під один кашкетпідструганий, і на одну підошву —зрівня гробки, посунувши вперед,і вшиє заполоч криваву в дов...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий