Немов відкривсь очам назустріч лет метеликапротяжна радість затяглась рубцемплівка повітряна відшарувалась гетьі засвербіла роговиця: летючий хрестзір розпанахуєта болем вже не відлунює душаа запах крові серця не ятритьнамотується тіло не твоє на тракище не в твою груднину рушничне око зазираєо-литво-по-топ-танапечальна хмара оббілована до кровотечіна спадсонці свідчить про омегуі впилюється щелепастий дзвінна спростування смерті:безглузде все безглузде… де… де… де…***
1 min read
СлушатьСпростування
0
0
Give Award
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Other author posts
Хвала звуку
Куди спішити дереву чи квітці Підносить зріст угору, наче східці,насіння слів і захвату пилокна висоту довершених думок Лускою риба пломінь віддзеркалить,щоб ми, йдучи, ніде не спотикались,аби усі від надміру чуттяне перейшли на лінію жи...…
8 “При світлі сумління прозоріє світ”
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями…
Вощане щастя
Життя нам щастя обіцяло…воно ж, мов усмішка швидка,торкнувшись губ, мигцем розтало,стекло по битих черепках Але ж… листочок тополиний,і гіркуватий сік трави,і в пучках скорена стеблина,і дух ширястий жаливи —є складниками того щастя,якого не ...…
При світлі сумління Цикл
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями…
Comments
You need to be signed in to write comments
