1 мин
Слушать(AI)Серпневе
В пониззі, ген, вогні жаріють,аж золотіють береги,легкі підпалини чорніютьна хмарах ніжно-голубих.
Легкавий дух переймом з яруіде поволеньки на схід,де засвітився місяць каровідкритим поглядом на світ.
Початим вечором на чатистає вода біля джерел,аби мовчати, колихатидрібненький, холодненький перл.
Своє затаєне шептанняпо лузі вистелила —
За кошеницю, за смеркання,за пожовтілий вже ромен.
І човен той хиткий, дощатийза дня пришпилений до пня —у ньому можна однуватиі почуватись, як
Проте далеко не відчалиш,не здоженеш швидких хвилин,допоки сам себе не спалишна жарі спілих ягодин.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Обручі
Ущільнюється час до чорноти на небі, —безвічне проступа у розсипах Я так віддаленів, мій Господи, від тебе,що всотувати треба у себе кожен крок В мені ти був завжди, ніби вода в криниці,щомиті прибував живлющим Та згодом я губив теб...
Літери
Я пам’ятник собі поставив нетривалий — Не з міді гордої, не з мармурових брил, Скупі слова мої, що на папері стали, Укриє завтра пил М
Тяжіння
Приручений вітер слухняно зі мною ішов через степ,куйовдив волосся уже не густеі слід замітав — лишався хвилястий пісок, —лише б не запікся важкий, переходжений крок Розмлоєна пахла земля глибиною,і час розкривався, мов скойок долоні,аби пока...
Звертання до снігу
Ой, чистоти не вберегти,що мені очі Крізь подих снуйся і лети,крізь вушко голки, І білизна твоя яснавідтінює скорботу;бринить, бринить суха струна —чорнобиль чорноротий Віджив, засох і тільки звуккружляє, мов насіння,і проситься сте...