1 min read
Слушать(AI)Батькова дорога
Це наснилося, можливо,чи привиділось мені,чи насправді сталось дивопри досвітньому вікні.
Що це діється зі мною?
Хоч немає вороття, –бачу: стежкою земноютато йде із небуття.
Тато йде сорокалітній,і гойдаються поля.
Линуть гуси перелітні,обертається земля.
Ронять гуси з високостісизе пір’я на луги.
Видно мамі сивокосійнедосяжні береги.
Пам’ятає небагатоця стежина з
Тату, осьде наша хата!
Ти її не промини.
Розвидняється між нами.
Ходять кола по воді.
І в задумі каже
Ви обидва
Мама карточку торкаєі на мене позира.
І чоло моє черкаєтінь гусиного пера.
Це наснилося, можливо,чи привиділось мені,чи насправді сталось диво:тато йде в далечині…
Перебийніс Петро
Пëтр Мусеевич Перебийнис (укр. Петро Мусійович Перебийніс; р. 1937) — украинский и советский поэт, драматург, журналист, редактор. Заслуженный ж
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Тато косить конюшину
Тато косить конюшину,а я несу через полегорщики-близнятаз гарячим обідом Горщики не прості – золоті Що в одному горщику – борщик,що в другому горщику – каша А хліба, каюся, немає
Окропило окропом
Окропило окропомі сліди замело Покотило в Європу –за сади, за село Відлетіло на захід Лиш під грім канонаднад солом’яним дахомзашумів сливопад
На косогорі біля школи
На косогорі, біля школи,стоїть у нас і до сьогодніпощерблений віками,та міцнийтурецький стовп Зізнаюся: втікав яз уроку стародавньої історії Було нелегко осідлативисоке диво чужоземне Та врешті ось вона –ополячена, отуречена,орусаче...
Портрет батька
Тато хмурився зніміло,був не майстер на слова Усміхався так несміло,аж ламалася брова Та коли сміявся тато,мама вишнею цвіла Усміхалась наша хата,усміхалось півсела
