Ісаія Глава 35

Радуйся, ниво неполитая!

Радуйся, земле, не

Квітчастим злаком!

Розпустись,

Рожевим крином процвіти!

І процвітеш, позеленієш,

Мов Іорданові

Луги зелені, береги!

І честь Кармілова, і

Ліванова, а не лукава,

Тебе укриє дорогим,

Золототканим, хитрошитим,

Добром та волею підбитим,

Святим омофором своїм.

І люде темнії, незрячі,

Дива господнії побачать.

І спочинуть

Утомлені руки,

І коліна одпочинуть,

Кайданами куті!

Радуйтеся, вбогодухі,

Не лякайтесь

Се бог судить,

Вас, убогих.

І

Злодіям за злая!

Тойді, як, господи,

На землю правда

Хоч на годиночку спочить,

Незрячі прозрять, а кривиє,

Мов сарна з гаю, помайнують.

Німим отверзуться уста;

Прорветься слово, як вода,

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита,

Прокинеться; і

Веселі ріки, а

Кругом гаями поростуть,

Веселим птаством оживуть.

Оживуть степи, озера,

І не верствовії,

А вольнії,

Скрізь шляхи

Простеляться; і не

Шляхів тих владики,

А раби тими

Без ґвалту і

Позіходяться докупи,

Раді та веселі.

І пустиню

Веселії села.25 марта 1859,

Петербург]