1 min read
Слушать(AI)Із солдатського зошита
Сержант ще не бачив такого із див:
Всі десять зарядів я вище всадив.
Мішені стояли, осяяні днем,
Так ясно і прямо навпроти.
Та тільки не слухались руки мене,
Хоч знав я — підводжу роту.
Мінився в лиці вже і падав з
Комбат мій, а я був сталим!
Я точно стріляв!
Та не в контур бійця,
А в тих, що над ним постали.

Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Скіфський степ
Коров’як на могилі і тирса Над могилою небо як дзвін Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів
Через роки
За О І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене Дитинним зламом вуст
За хмарами
І все І хмари І нічого По хмарах тінь від літака
До читача
Ця історія туманна В ній то зустріч, то розлука Ця історія у Відцвітала й знов цвіла