1 min read
Слушать(AI)Павук
Де взяти сил, щоб знову
Посеред неба
І болі Всесвіту всотати,
Й дощем пролитись над ліском?
А
Віддати душу і слова
Хай розсипає попідтинню,
Де мова пращурів
О мово, мово!
Рве
Чиясь муштрована рука.
А ти відновлюй знову й знову
Така вже доля павука.
І зуби стисни в кривді, в горі,
А сльози росами розвій.
І хай тобі позаздрять зорі
Святій упертості твоїй.
Краплини понад шляхом битим
Мов намистини у разку.
Твої слова вродились житом,
Синів зачавши в колоску.
Синівська мова
Мудрішає із кожним
Хай рве основу чорна клешня
Павук у хмару вріс вогнем.,
Сибір
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пророк
То ніч над нами чи істота чорна На це ніхто б відповісти не зміг І крутиться Земля, неначе жорна, І зорі перемелює на сніг
Голос трав
Після стін, котрі пам’ять обтяжують, Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух
Ліси яких немає
Зимові витівки на склі Для мене був єдиний ліс, Бо там на батьківській землі,
Душа берези
Нас — океан Але ж кому у Дісталось істини святе зерно Якщо життя лише сліпий випадок