1 мин
Слушать(AI)Прошак під церквою
Мохнатий, мохнатий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на сонячну лату.
Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце всім світить так ясно,всі рівні є люди.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Портрет теслі
Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,тесав церкви стрілчасті й чарував жінок,тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті Ой, не одна згубила з них вінок Коли умер, лишилис...
Кінчаючи
Кінчаючи цієї книгиспівні, п’янливі сторінки,не думай, друже, що у них ягоріти зможу крізь віки Із поривань, натхнень, одчаюостанеться лиш попіл мрій Бо ж пам’ятник крихкий лишаютурботі й радості своїй
Рубач
ч 2О чорний пугачу, не кряч,що всюди лиш журба є,бо є ще радісний рубач,що дрова з піснею рубає Ще є веселий дроворуб,веде з життям невпиннорукопашний бій,завжди веселий, наче дуб Поете чорних рук, потіхи зерно сій
Гімн перед світанням
Похмурі дні, суворі дні,що гіркотою налили пісні,тривожними питаннями лягають на уста,вкривають обрії, мов непрозора мла густа,примарами карають нас у сніпохмурі дні, суворі дні Гарячкою попалені шепочуть губи:що буде Даремно торгає рука...
