1 мин
Слушать(AI)Натхнення
Такий бува момент, що в серці полумінь пече,напруга почуваннів межі розрива,злітають блискавки з осяяних очей,та іскрами думок палає голова.
Немов льоди душі твоєї попливли бувиш,підносять слова щиріш і правдивіш,мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб.— Тоді стає брехнею кожен вірш.19 і 20 травня 1932
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Елегія про перстень пісні
Я маю дім, при домі сад,ліричні яблуні у ньому Мов свіже молоко — роса,розваги мед мені палкому Мов капелюх, квітчастий дах,і дім мальований, мов скриня Злодії ходять по садахкрізь перелази та вориння
Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,ловлю слова, мов барвні скельця Як же ж я терня туги рвійнез корінням вирву з штольні серця Терпке похмілля свіжих ранківп’янить, як і давніш п’янило Дивлюсь в блакитну призму склянки,де заламалось небо в...
Дума про плакати
Рядами, рядами, рядами, Довгими смугами, над кам’яними Висимо, Лежимо,
Автобіоґрафія
В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені А як зійшов...