Черемош

У великому місті,

Серед степів,

Як на серце насунеться сум,

Я чую твій рокіт,

Твій вільний спів,

Я чую твій вічний шум.

З льодових верховин,

З полонини Чорногори,

В романтичнім дикім

Несеш ти на

Гуцульське

І вічну тугу свою.

А в тій тузі,

В великому

Я впізнаю і

Спогади друзів,

І ту

Молодість буйну мою.

Я нудьгую без неї,

Як хатній вазон,

Що листки простягає до світла,

До тебе

Злітає мій сон,

Гуцуліє привітна!

Я не знаю, що значить твоє

Бо не знайду ніде в словнику,

Але думку

Добре вгадую я,

Таку рідну

І глибоку таку.

З

И

И”,

EH, 1924 р.