Моє вікно.
Перекреслене рамами.
Обплетене вітами яблунь,обліплене листям.
Воноз шматками блакитісклом облите.
На ньому, мов шаблі,танцюють блискавки дзвінколезі.
Йому належитьчерез квадратисвітло цідити в кімнату,вихлюпувать з сірих стінвсе темне на вулицю.
Моє вікно — то кін,де я роль головну виконую.
Я часто бачу, як воно плачеі журиться.
Коли я спочиваю,воно блукаєсонними вулицями,освітлене лампою,обліплене листям,воно витягує з нічної тванізірчасте намисто,дукачем — місяць раннійі висипає в жменю моїй коханій.
А на світанні,стомлене і веселе,воно приносить мені сонце багряне,кладе на обличчя,мої очі лоскоче й шепоче:— А вже
Моє вікно відапро мої радощі і біди.
Я до нього тулю чолоі зір бентежний.
Моє вікно склом обмежене,проте не завішене шторами.
Моє вікно — то моя душа прозора.
Люди, загляньтев моє вікно!***
