День Перемоги

Ярами бурими,

Тумани впали, поповзли,

Німотні тіні

Сліпого попелу й золи.

Який поріг?

Нема порога.

Де родовід? — не доведу.

Цілує тихо

Губами білими Вдову.

А горе горя ще народить,

В порожній вигляне рукав:

Стоїть народ мій і

Із похоронкою в руках.

Лежать руйновища, затихли,

Зозулі лет — ні в тих ні в сих.

Земля — могила для загиблих.

Земля — землянка для живих.

І лиш сльоза з пожеж

Таку ж іржаву доганя

До смерті стомлена

У плуг корівку запряга.

Народ піврукий і

Пита — кого? чого — пита?

Вдова цілує

У перепалені

Погиб народ.

Не стало знаку.

Одна ознака — був такий.

Під мерехтінням

Вербові капці і ложки.

І тут, коли, коли вже

На нас дивилися віки

В дитдомі, в гільзі, у

Народ нам зав’язав пупки:

Малі-маленькі — більші-менші,

Дезинфіковані вапном,

Так стали ми, народоперші,

Його незаскленим вікном.

Тотальної

Ребристе в лишаях дитя.

І цілували наші

Любов,

Життя.1978