Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу,і розмокла рука семипало стискає клубок,голка в губи вп’ялась — хутко нитку пронизуй,щоб востаннє зробить металевий
Пришпили отой сніг, зламай ним нетямуі не дихай, щоб простір не збігся в рубець,на сорочці твоїй червоніє пропалена пляма,і запліднено кров’ю голчаний вершець.
Непритомні вуста випускають краплину,і сама по собі нитка гапти кладе,чорний хрестик прошивсь, врубцювавсь безпричинно,наче випіксь в лощині грудей.
Розповзається звук, розповзаються часу волокна,в жмені важча, кругліша черлений клубок,скоро плоть розповзеться — сорочка розмоклавже не втрима її, як не стримать думок.
Біжить тріщина вниз від плеча змійкувато,грішна світиться плоть — пада одіж до ніг,і на голці тріпоче нахромлена нетля крилата,і рожевий пилок опадає на сніг… опадає на сніг…***
