Під пнем перегнилим в болоті
Вертяться, клубляться дрібні черв’яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.
І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості
Гуляють і золотом сяють вони.
Ті сни свої черви складали в
З заключениям: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали
Про гарне, щасливе в болоті життє.
Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й
І, мручи, убійчеє світло кляли.1882
